романс
РОМА́НС, у, ч.
1. Невеликий словесно-музичний твір, звичайно ліричного змісту, для голосу з музичним супроводом (фортепіано, гітари, арфи і т. ін.).
З дверей Таниної кімнати чути голос Любуші, що співає романс Шуберта (Коч., II, 1956, 22);
Ми з гордістю говоримо про український радянський романс і його кращих інтерпретаторів, майстрів камерного мистецтва (Мист., 2, 1966, 22);
// В інструментальній музиці — невелика п’єса наспівного мелодійного характеру.
Олеся, убрана в новеньку сукню,.. награвала на гітарі якийсь романс (Н.-Лев., III, 1956, 93).
2. Невеликий ліричний, переважно інтимного характеру вірш, покладений на музику.
Пісні та романси українських поетів.
3. діал. Роман ( див. рома́н¹ 2).
Вона була зроду така, що не любувалася в ніяких романсах, ні в дозволенних, ні в заборонених. Коли ж кому мило її поцілувати, то що це їй вадить? (Март., Тв., 1954, 356).
Словник української мови (СУМ-11)