росистий
РОСИ́СТИЙ, а, е.
1. Густо вкритий росою.
В городі коні спутані хрумтять Траву росисту (Фр., X, 1954, 193);
Мріялись мені росисті луки Волині рідної (Л. Укр., I, 1951, 234);
Ми в ірпінській заплаві з вудками По росистій стежині йдемо (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 142).
2. Який супроводжується випаданням рясної роси.
Ранок свіженький та росистий, вітрець повівний (Вовчок, VI, 1956, 293);
Яскраво палають вогнища на верховині. Неначе кличуть до себе погрітися, бо ніч наступає свіжа і росиста (Воронько, Казка.., 1957, 80);
Над степом росисті світання, І співи в дівочій юрбі (Вітч., 10, 1947, 32).
3. Насичений росою; такий, що буває, коли випадає роса.
Світлом рожевим там степ паленіє, Промінь де ллється іскристий, Тільки туман на заході суворо синіє, Там заляга він, росистий (Л. Укр., І, 1951, 15);
Через відчинене вікно напливав з городів росистий холодок (Вільде, Сестри.., 1958, 203).
4. Стос. до роси.
Вже по траві озерний птах Лиша росистий слід (Нагн., Вибр., 1950, 154).
Словник української мови (СУМ-11)