ротатий

РОТА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який має великий рот (у 1 знач.); з великим ротом.

Коли в полі його зору опиняється розхристано-безтурботний Лукіїн скептик чи ротатий син Осадчого, що ростом вже переганяє батька,.. то густі брови Яцуби мимоволі насуплюються, а погляд стає тягучим, важким, свердлючим (Гончар, Тронка, 1963, 136);

З моря солоних глибин Випливали ротаті акули (Рильський, І, 1960, 335);

Не присідаючи й на хвилину, цілий день буде вона [пташка] літати сюди-туди, щоб нагодувати ненажерливих ротатих діточок своїх (Тют., Вир, 1964, 202).

2. перен. Крикливий, галасливий.

Ото ротата..— на все село (Номис, 1864, № 12983);

Софія.. жваво щось говорила приятелькам і була така ж ротата, як і вчора (Гончар, Таврія, 1952, 344).

Значення в інших словниках

1. ротатий — рота́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. ротатий — див. балакучий; крикливий  Словник синонімів Вусика
3. ротатий — -а, -е, розм. 1》 Який має великий рот (у 1 знач.); з великим ротом. 2》 перен. Крикливий, галасливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ротатий — РОТА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який має великий рот (у 1 знач.); з великим ротом. Коли в полі його зору опиняється розхристано-безтурботний Лукіїн скептик чи ротатий син Осадчого, що ростом вже переганяє батька, ..  Словник української мови у 20 томах
5. ротатий — КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія..  Словник синонімів української мови
6. ротатий — Ротатий, -а, -е 1) Имѣющій большой ротъ. 2) Крикливый. Ото ротата — на все село. Ном. № 12983.  Словник української мови Грінченка