ротатий

КРИКЛИ́ВИЙ (який часто й багато кричить, схильний до крику), КРИКУ́ЧИЙ розм., РОТА́ТИЙ розм.; ГОРЛА́СТИЙ (ГОРЛА́ТИЙ) розм. (який дуже голосно говорить, кричить); ВЕРЕСКЛИ́ВИЙ (який верещить). Над полем кружляло крикливе гайвороння (І. Цюпа); Софія.. жваво щось говорила приятелькам і була така ж ротата, як і вчора (О. Гончар); Визирнув Іван Чумак на ту лайку, що дійшла до його вуха, хмурим оком кинув на сварливих, горластих жінок (К. Гордієнко); Жінка удосвіта дочку родила. Дитина здорова та горлата. Усіх утішає, як почне галасувати (казка); Верескливі одеські хлопчаки вимахували газетами, закликаючи до себе покупців (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. ротатий — рота́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. ротатий — див. балакучий; крикливий  Словник синонімів Вусика
3. ротатий — -а, -е, розм. 1》 Який має великий рот (у 1 знач.); з великим ротом. 2》 перен. Крикливий, галасливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ротатий — РОТА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який має великий рот (у 1 знач.); з великим ротом. Коли в полі його зору опиняється розхристано-безтурботний Лукіїн скептик чи ротатий син Осадчого, що ростом вже переганяє батька, ..  Словник української мови у 20 томах
5. ротатий — РОТА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який має великий рот (у 1 знач.); з великим ротом. Коли в полі його зору опиняється розхристано-безтурботний Лукіїн скептик чи ротатий син Осадчого, що ростом вже переганяє батька,..  Словник української мови в 11 томах
6. ротатий — Ротатий, -а, -е 1) Имѣющій большой ротъ. 2) Крикливый. Ото ротата — на все село. Ном. № 12983.  Словник української мови Грінченка