ротик

РО́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до рот 1.

Діти пороззявляли роти. Горішки і маківники залоскотали у їх ротиках (Н.-Лев., II, 1956, 319);

У кротихи Любий кротик — Чорна шубка, Чорний ротик — Розлінився В самий край (Стельмах, V, 1963, 370);

На землю спала неймовірна спека. Листя на деревах повисло донизу, пташки мовчали, сиділи, мов сонні, роззявивши ротики (Збан., Курил. о-ви, 1963, 60);

*Образно. Срібний пил клубочиться над полями, тисячі мільйонів колосків розкривають свої пожадливі ротики і ловлять той пилок, щоб налитися зернами (Цюпа, Краяни, 1971, 112).

Значення в інших словниках

1. ротик — ро́тик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ротик — див. рот  Словник синонімів Вусика
3. ротик — -а, ч. Зменш.-пестл. до рот 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ротик — РО́ТИК, а, ч. Зменш.-пестл. до рот 1. Діти пороззявляли роти. Горішки і маківники залоскотали у їх ротиках (І. Нечуй-Левицький); У кротихи Любий кротик – Чорна шубка, Чорний ротик – Розлінився В самий край (М. Стельмах); На землю спала неймовірна спека.  Словник української мови у 20 томах