ротмістр
РО́ТМІСТР, а, ч. У дореволюційній російській кавалерії та жандармерії — офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті й інших військах; офіцер у такому чині.
В наметі вже чекала вся польська рада воєнна, комісари, полковники і ротмістри (Мак., Вибр., 1956, 548);
Ротмістр наказав зв’язати книги, сердито висякався і вийшов, кинувши на Ольгу Петрівну злий погляд (М. Ол., Леся, 1960, 23).
Словник української мови (СУМ-11)