ротмістр
РО́ТМІСТР, а, ч.
У дореволюційній російській кавалерії та жандармерії – офіцерський чин, що відповідав чинові капітана в піхоті й інших військах; офіцер у такому чині.
В наметі вже чекала вся польська рада воєнна, комісари, полковники і ротмістри (О. Маковей);
Ротмістр наказав зв'язати книги, .. і вийшов, кинувши на Ольгу Петрівну злий погляд (М. Олійник);
Князь Острозький взяв Северина на службу до загону особистої охорони ротмистром (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)