рочок
РОЧО́К, чка́, ч. Пестл. до рік 2.
Всі старші [діти] повмирали, зосталися дома тільки малі,— дванадцятий рочок найстаршій дівчині Галі (Гр., І, 1963, 275);
Настя вже шістнадцятий рочок починає (Вовчок, І, 1955, 263);
Прийде Андрійко з поля, прижене худобу (йому рочків із вісім минуло),— діти хваляться, показують пиріжки (Коцюб., І, 1955, 441).
Словник української мови (СУМ-11)