рубіновий
РУБІ́НОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до рубі́н.
В їдальні на стіні у нього з’явився дорогий годинник з боєм, з вільним анкерним ходом на одинадцяти рубінових камнях (Сенч., На Бат. горі, 1960, 74);
З сережок рубіновим сяєвом ллє, На зморщеній шиї — брильянтне [брильянтове] кольє (Воскр., З перцем, 1957, 228);
// Зробл. з рубіна, рубінів; з рубіном, рубінами.
Зразу ж після того, як перестане працювати підсвічуюча лампа, рубіновий стержень спалахує червоним світлом (Наука.., 3, 1962, 22);
Рубінові зорі знову сяяли над стрімкими вежами (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 12).
2. Кольору рубіна; червоний.
Вікна всіх поверхів тут були цілі і червонились рубіновими блискавками (Гончар, III, 1959, 256);
Дивлячись на кривавий, рубіновий захід, Мамед Сагізбаєв сказав: — Буде вітер!.. (Донч., II, 1956, 36);
Ботанічний сад палав рубіновим, червоним, багряним, оранжевим, пурпуровим, зеленкуватим і жовтим листям (Собко, Біле полум’я, 1952, 175).
Словник української мови (СУМ-11)