рубін

РУБІ́Н, а, ч. Коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид корунду.

Прозорі кристали корунду, забарвлені в червоний або синій колір, являють собою дорогоцінне каміння — рубіни і сапфіри (Заг. хімія, 1955, 566);

На дні казана лежало дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий — синіх, як небо, сапфірів (Н.-Лев., III, 1956, 293);

Два рубіни блиснули в її вухах, наче дві краплі замерзлого грецького вина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 356);

*У порівн. На кожному деревці густо звисали темно-червоні, мов рубіни, вишні (Шиян, Баланда, 1957, 143).

Значення в інших словниках

1. рубін — рубі́н іменник чоловічого роду коштовний камінь  Орфографічний словник української мови
2. рубін — у. кривавець.  Словник синонімів Караванського
3. рубін — -а, ч. Коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид корунду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рубін — РУБІ́Н, а, ч. Коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид корунду. Рубін – це яскраво-червоний кристал окису алюмінію Al2Ol3 з домішкою атомів хрому (близько 0,05%) (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. рубін — рубі́н (лат. rubinus, від ruber – червоний) мінерал класу окисів та гідроокисів, прозорий, червоний чи рожевий різновид корунду. Дорогоцінний камінь.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. рубін — Червона, прозора вiдмiна корунду; дорогоцiнний благородний камiнь; отримують також синтетично.  Універсальний словник-енциклопедія
7. рубін — Рубі́н, -на; -бі́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)