рубін
РУБІ́Н, а, ч.
Коштовний камінь червоного кольору; прозорий різновид корунду.
Рубін – це яскраво-червоний кристал окису алюмінію Al2Ol3 з домішкою атомів хрому (близько 0,05%) (з навч. літ.);
Прозорі кристали корунду, забарвлені в червоний або синій колір, являють собою коштовне каміння – рубіни і сапфіри (з навч. літ.);
На дні казана лежало дороге намисто: один разок червоних рубінів, другий – синіх, як небо, сапфірів (І. Нечуй-Левицький);
Приїхав молодий граф. Він був як казковий лицар, і одяг йому було всипано діамантами. На кашкеті, збоку, біля фазанового пера, стояв великий рубін (М. Хвильовий);
Два рубіни блиснули в її вухах, наче дві краплі замерзлого грецького вина (О. Ільченко);
* У порівн. На кожному деревці густо звисали темно-червоні, мов рубіни, вишні (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)