руга
РУ́ГА, и, ж., заст. Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання.
Кудря ще замолоду судився з попом за клапоть руги, яку громада ніби ухвалила віддати попові (Ле, Ю. Кудря, 1956, 249);
Руга — церковна земля, яку громада передавала попові на його утримання (Донч., III, 1956, 97).
Словник української мови (СУМ-11)