руга
РУ́ГА, и, ж., заст.
Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання.
Кудря ще замолоду судився з попом за клапоть руги, яку громада ніби ухвалила віддати попові (Іван Ле);
Руга – церковна земля, яку громада передавала попові на його утримання (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)