руга
РУ́ГА, и, ж., заст.
Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання.
Кудря ще замолоду судився з попом за клапоть руги, яку громада ніби ухвалила віддати попові (Іван Ле);
Руга – церковна земля, яку громада передавала попові на його утримання (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руга — ру́га іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
- руга — -и, ж., заст. 1》 Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання. 2》 На Русі у 9-16 ст. – платня духовенсту, що її видавали хлібом, іноді грошима. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руга — РУ́ГА, и, ж., заст. Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання. Кудря ще замолоду судився з попом за клапоть руги, яку громада ніби ухвалила віддати попові (Ле... Словник української мови в 11 томах
- руга — Руга, -ги ж. Церковная земля, земля, отведенная обществомъ на содержаніе духовенства. Убогий той піп, що не то що — й шматка свого поля немає.... ні руги немає, нічого. Рудч. Ск. II. 207. Словник української мови Грінченка