1. Словник української мови Грінченка

руга

Руга, -ги

ж. Церковная земля, земля, отведенная обществомъ на содержаніе духовенства. Убогий той піп, що не то що — й шматка свого поля немає.... ні руги немає, нічого. Рудч. Ск. II. 207.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руга — ру́га іменник жіночого роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. руга — -и, ж., заст. 1》 Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання. 2》 На Русі у 9-16 ст. – платня духовенсту, що її видавали хлібом, іноді грошима. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. руга — РУ́ГА, и, ж., заст. Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання. Кудря ще замолоду судився з попом за клапоть руги, яку громада ніби ухвалила віддати попові (Іван Ле); Руга – церковна земля, яку громада передавала попові на його утримання (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  4. руга — РУ́ГА, и, ж., заст. Земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання. Кудря ще замолоду судився з попом за клапоть руги, яку громада ніби ухвалила віддати попові (Ле... Словник української мови в 11 томах