рудуватий
РУДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи рудий.
Коса в неї була буйна, хвиляста і не сива, а якась рудувата, вилиняла (Вас., II, 1959, 333);
Над глибокими канавами, в яких блищала під зеленою ряскою рудувата вода, хилились гіллясті, розкішні верби (Збан., Переджнив’я, 1960, 135);
Раптом загуркотіла ринва, по ній з балкона шугнув рудуватий хлопець (Ю. Янов., І, 1958, 226);
Із кущика вилетіла сіренька, трохи рудувата пташка (Коп., Як вони.., 1948, 25).
Словник української мови (СУМ-11)