рудуватий
РУДУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи рудий.
Коса в неї була буйна, хвиляста і не сива, а якась рудувата, вилиняла (С. Васильченко);
Над глибокими канавами, в яких блищала під зеленою ряскою рудувата вода, хилились гіллясті, розкішні верби (Ю. Збанацький);
Раптом загуркотіла ринва, по ній з балкона шугнув рудуватий хлопець (Ю. Яновський);
Із кущика вилетіла сіренька, трохи рудувата пташка (О. Копиленко);
Пізньої осені лисиця перевдягається, і всю зиму на ній рудувата з жовтавим відтінком шуба (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)