1. Словник української мови у 20 томах

рудуватий

РУДУВА́ТИЙ, а, е.

Трохи рудий.

Коса в неї була буйна, хвиляста і не сива, а якась рудувата, вилиняла (С. Васильченко);

Над глибокими канавами, в яких блищала під зеленою ряскою рудувата вода, хилились гіллясті, розкішні верби (Ю. Збанацький);

Раптом загуркотіла ринва, по ній з балкона шугнув рудуватий хлопець (Ю. Яновський);

Із кущика вилетіла сіренька, трохи рудувата пташка (О. Копиленко);

Пізньої осені лисиця перевдягається, і всю зиму на ній рудувата з жовтавим відтінком шуба (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рудуватий — рудува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рудуватий — -а, -е. Трохи рудий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рудуватий — РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ (РЖА́ВИЙ), РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня — світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ (РУДЯ́ВИЙ) розм. (трохи рудий). І згадую Україну. Словник синонімів української мови
  4. рудуватий — Рудува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рудуватий — РУДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи рудий. Коса в неї була буйна, хвиляста і не сива, а якась рудувата, вилиняла (Вас., II, 1959, 333); Над глибокими канавами, в яких блищала під зеленою ряскою рудувата вода, хилились гіллясті, розкішні верби (Збан. Словник української мови в 11 томах
  6. рудуватий — Рудуватий, -а, -е Рыжеватый; коричневатый. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка