1. Орфографічний словник української мови

рудуватий

рудува́тий

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рудуватий — -а, -е. Трохи рудий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. рудуватий — РУДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи рудий. Коса в неї була буйна, хвиляста і не сива, а якась рудувата, вилиняла (С. Васильченко); Над глибокими канавами, в яких блищала під зеленою ряскою рудувата вода, хилились гіллясті, розкішні верби (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. рудуватий — РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ (РЖА́ВИЙ), РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня — світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ (РУДЯ́ВИЙ) розм. (трохи рудий). І згадую Україну. Словник синонімів української мови
  4. рудуватий — Рудува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. рудуватий — РУДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи рудий. Коса в неї була буйна, хвиляста і не сива, а якась рудувата, вилиняла (Вас., II, 1959, 333); Над глибокими канавами, в яких блищала під зеленою ряскою рудувата вода, хилились гіллясті, розкішні верби (Збан. Словник української мови в 11 томах
  6. рудуватий — Рудуватий, -а, -е Рыжеватый; коричневатый. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка