рудяк
РУДЯ́К, у, ч., розм.
1. Що-небудь руде або поруділе.
Тютюн-рудяк (Сл. Гр.).
2. Погано налите, плюскле зерно (перев. гречки, проса).
Відходи гречки і проса, зокрема полову, в колгоспі старанно зберігають. Після очищення зерна всю полову і рудяк переносять для зберігання на сухі горища (Хлібороб Укр., 8, 1964, 14).
Словник української мови (СУМ-11)