руйнач

РУЙНА́Ч, а, ч., розм. Те саме, що руйнівни́к.

Тепер, коли святу грозу гармати Несуть на Захід і земля стріча Достойну смерть убивці й руйнача,— Ви [О. Довженко], що вливали «Ніччю перед боєм» Ослаблим — міць, стократну міць — героям, Прийміть од мене прості ці слова (Рильський, II, 1960, 217).

Значення в інших словниках

1. руйнач — руйна́ч іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. руйнач — -а, ч., розм. Те саме, що руйнівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. руйнач — РУЙНА́Ч, а́, ч., розм. Те саме, що руйнівни́к. Тепер, коли святу грозу гармати Несуть на Захід і земля стріча Достойну смерть убивці й руйнача, – Ви [О.  Словник української мови у 20 томах
4. руйнач — РУЙНІВНИ́К (той (те), хто (що) руйнує що-небудь), РУЇ́ННИК, РУЙНА́Ч, НИЩИ́ТЕЛЬ рідко. Рух руйнівників машин почався разом із виникненням машинного виробництва (з підручника); Руїнників прогнали ми далеко (М.  Словник синонімів української мови