руйнач
РУЙНА́Ч, а́, ч., розм.
Те саме, що руйнівни́к.
Тепер, коли святу грозу гармати Несуть на Захід і земля стріча Достойну смерть убивці й руйнача, – Ви [О. Довженко], що вливали “Ніччю перед боєм” Ослаблим – міць, стократну міць – героям, Прийміть од мене прості ці слова (М. Рильський);
Хоч ми звикли лаяти Семенка сяким-таким руйначем, однак у його системі не менше позитивного, конструктивного елемента (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)