руйнація
РУЙНА́ЦІЯ, ї, ж., розм.
Те саме, що руйнува́ння.
Були всі війни великі: то з турками, то з татарами, то з ляхами. Страшенно великі були руйнації (з легенди);
Прорив води у котлован загрожував руйнацією цілої дамби (Г. Коцюба);
Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх [селян] співвинними в руйнації батьківського маєтку (Н. Кобринська);
– Ми з ним критично розглянули всі руйнації, які завдав вогонь моїй фізіономії, і він вирішив, що треба зробити дві-три пересадки шкіри (Ю. Яновський);
Екологічна руйнація не визнає політичних кордонів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)