руйнація

РУЙНА́ЦІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що руйнува́ння.

Прорив води у котлован загрожував руйнацією цілої дамби (Коцюба, Нові береги, 1959, 383);

Вона бачила не раз батька, що впадав у розпуку, коли не міг знайти робітників, і мимоволі вважала їх [селян] співвинними в руйнації батьківського маєтку (Кобр., Вибр., 1954, 102);

— Ми з ним критично розглянули всі руйнації, які завдав вогонь моїй фізіономії, і він вирішив, що треба зробити дві-три пересадки шкіри (Ю. Янов.., II, 1954, 80).

Значення в інших словниках

1. руйнація — руйна́ція іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. руйнація — [руйнац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. руйнація — -ї, ж., розм. Те саме, що руйнування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. руйнація — РУЙНА́ЦІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що руйнува́ння. Були всі війни великі: то з турками, то з татарами, то з ляхами. Страшенно великі були руйнації (з легенди); Прорив води у котлован загрожував руйнацією цілої дамби (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. руйнація — РУЙНУВА́ННЯ (дія, в процесі якої руйнують, нищать що-небудь), РУЙНА́ЦІЯ, РУЇ́НА, РОЗВА́Л, НИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩЕННЯ, ЛАМА́ННЯ, РОЗБИВА́ННЯ, РОЗВА́ЛЮВАННЯ, РОЗО́РЕННЯ рідше, РО́ЗРУЙ поет., рідко.  Словник синонімів української мови