рукопаш
РУКО́ПАШ, присл., розм.
1. Те саме, що врукопа́ш.
Жіноцтво билось на валах рукопаш поруч з козаками (Кач., II, 1958, 486);
Немає роздоріж, Дорога нам — одна ж! Стріляй, рукопаш ріж, Бери на абордаж! (Рильський, І, 1960, 299).
2. Те саме, що вручну́.
Ті рукопаш, А ті за допомогою приладдя З коловоротом палі забивали (Вирган, В розп. літа, 1959, 222).
Словник української мови (СУМ-11)