рядняний
РЯДНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до рядни́на 1.
Сплюнувши в руки, міцно вчепився [Митрофан] ними в рядняні цупкі гузирі (Гончар, II, 1959, 152);
// Зробл., пошитий з ряднини.
Тримаю в руках рядняну торбину, вона обтягує мої руки донизу (Збан., Єдина, 1959, 156);
// у знач. ім. рядня́не, ного, с. Те, що зроблене або пошите з ряднини.
— Помиляєшся ти, небого! Не в тім розкіш, що сьогодні шерстяне, а завтра рядняне, а в тім, що завжди є те, чого треба (Л. Янов., І, 1959, 157).
Словник української мови (СУМ-11)