рядняний
РЯДНЯ́НИЙ, а, е.
Прикм. до рядни́на 1.
Сплюнувши в руки, міцно вчепився [Митрофан] ними в рядняні цупкі гузирі (О. Гончар);
// Зробл., пошитий з ряднини.
Тримаю в руках рядняну торбину, вона обтягує мої руки донизу (Ю. Збанацький);
// у знач. ім. рядня́не, ного, с. Те, що зроблене або пошите з ряднини.
– Помиляєшся ти, небого! Не в тім розкіш, що сьогодні шерстяне, а завтра рядняне, а в тім, що завжди є те, чого треба (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)