рядовий
РЯДОВИ́Й, а, е.
1. Який нічим не виділяється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних особливостей; простий, звичайний.
Високе нічим особливим не відзначалося: було собі рядовим селом, нічим не кращим і не гіршим від усіх інших сіл в області (Ю. Збанацький);
Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював на льоту (Ю. Шовкопляс);
У перший же день стажування у моєму кабінеті-підсобці побувало безліч прохачів. Як рядових, так і сановних (із журн.);
// Буденний, звичайний.
Рядовий день у календарі.
2. Який не перебуває на вищому соціальному щаблі.
Встановлюються також компенсації та пільги особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ і служби безпеки, котрі виконують роботи на Чорнобильській АЕС (з газ.);
Дорожити честю хлібороба повинні і рядові і керівні працівники (з публіц. літ.);
Фольклор чітко відобразив соціальну неоднорідність запорізького козацтва, віддаючи всі симпатії рядовим запорожцем та тим представникам козацької старшини, що стояли на боці козацьких мас і трудового народу (із журн.);
// у знач. ім. рядови́й, во́го, ч. Той, хто не перебуває на керівній посаді, не є провідним працівником.
3. військ. Який не належить до командного складу.
Три роки плавав Соймонов рядовим матросом на голландському кораблі (з наук.-попул. літ.);
Начальники і комісари дивізій нарівні з рядовими бійцями ходили в атаки, не шкодуючи життя (О. Гончар);
// у знач. ім. рядови́й, во́го, ч. Найнижче військове звання; солдат.
Навіть безводні, безрадісні азіатські степи, де страждав, мучився, але не каявся рядовий Оренбурзького лінійного полку Тарас Шевченко, живили його як поета (М. Рильський).
4. с. г. Те саме, що рядко́ви́й.
У Донецькій області найбільш поширене рядове висівання. На Приазов'ї – перехресне, діагонально-перехресне (із журн.).
5. заст. Черговий, наступний по порядку.
Наламала паляниці, рядову підносить (Сл. Б. Грінченка).
6. діал. Рядняний.
Словник української мови (СУМ-20)