рівноцінний
РІВНОЦІ́ННИЙ, а, е.
1. Який має однакові з чим-небудь ціну, вартість.
2. Однаковий з ким-, чим-небудь своїми якостями, властивостями, значенням, роллю і т. ін.
— Ви хочете зруйнувати його [народу] світогляд, його віру, хоч замість того нічого рівноцінного не даєте йому… (Коцюб., II, 1955, 137);
Колгосп має багато випасів. Не всі вони рівноцінні. Значна площа їх потребує поліпшення (Колг. Укр., 7, 1958, 24);
Вживати іншомовне слово, коли є рівноцінне йому російське слово, — означає ображати і здоровий розум і здоровий смак (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 342).
Словник української мови (СУМ-11)