рівночасно
РІВНОЧА́СНО. Присл. до рівноча́сний.
Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків (Фр., VI, 1951, 15);
Рівночасно з листом цим посилаю Вам альманах «З потоку життя» (Коцюб., III, 1956, 290);
Гостей рівночасно злякав і загіпнотизував цей зловісний промовець (Гжицький, Опришки, 1962, 46).
Словник української мови (СУМ-11)