різник
РІЗНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто забиває худобу або птицю на м’ясо.
Лукія колись у селі бачила, як різник зарубав теля (Донч., III, 1956, 24);
*У порівн. Злиняла гімнастерка.. на солдаті не була підперезана ременем, розстебнутий комір, безладно закочені рукава, як у різника (Ле, В снопі.., 1960, 215).
2. Продавець м’яса; м’ясник.
Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара найняти (Мирний, III, 1954, 286).
Словник української мови (СУМ-11)