різник
РІЗНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто забиває худобу або птицю на м'ясо.
Лукія колись у селі бачила, як різник зарубав теля (О. Донченко);
* У порівн. Злиняла гімнастерка .. на солдаті не була підперезана ременем, розстебнутий комір, безладно закочені рукава, як у різника (Іван Ле).
2. Продавець м'яса; м'ясник.
Ще не мало йому приходилося у той день бігати. До хлібника, до різників, повара [кухаря] найняти (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)