різномовний
РІЗНОМО́ВНИЙ, а, е. Який розмовляє відмінною від іншого (інших) мовою.
Мигтливо освітлюють свічі розталі Гостей різномовних розгуляний тлум (Бажан, Роки, 1957, 276);
Всіма мовами радянських народів виходять у нас тепер як в оригіналі, так і в перекладах, тисячі книг: різномовних, але однодумних співців соціалістичної Батьківщини (Тич., III, 1957, 444);
// Який складається з людей, що розмовляють різними мовами.
Добросельський мовчки, з цікавістю прислухався до різномовного товариства (Горд., Чужу ниву.., 1947, 206);
Різномовна юрба заповняла порт, де пахтіло мускусом, виноградним вином, солоною рибою, ваніллю, смоленим канатом і фруктами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 188);
// Який належить людям, що розмовляють різними мовами.
На вулицях почувся різномовний говір представників кіномистецтва з усіх п’яти континентів (Мист., 5, 1961, 30);
// Написаний відмінною від іншого (інших) мовою.
Словник української мови (СУМ-11)