різночинний

РІЗНОЧИ́ННИЙ, а, е. Стос. до різночинця.

Те, що не під силу було зробити російським дворянським інтелігентам — погодити слово з ділом, — виявилось під силу вихідцю з плебейського, різночинного середовища — Базарову (Рад. літ-во, 3, 1957, 47);

Чорносотенній буржуазії Кропивницький продовжував протиставляти різночинну інтелігенцію з її загальнодемократичними ідеями (Збірник про Кроп., 1955, 123);

В 40-х роках уже намічався процес переходу від першого, дворянсько-революційного, до другого, різночинного, періоду визвольного руху (Ком. Укр., 2, 1961, 53).

Значення в інших словниках

1. різночинний — різночи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. різночинний — -а, -е. Стос. до різночинця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. різночинний — РІЗНОЧИ́ННИЙ, а, е. Стос. до різночинця. Те, що не під силу було зробити російським дворянським інтелігентам – погодити слово з ділом, – виявилося під силу вихідцю з плебейського, різночинного середовища – Базарову (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах