різночинний

різночи́нний

-а, -е.

Стос. до різночинця.

Значення в інших словниках

1. різночинний — різночи́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. різночинний — РІЗНОЧИ́ННИЙ, а, е. Стос. до різночинця. Те, що не під силу було зробити російським дворянським інтелігентам – погодити слово з ділом, – виявилося під силу вихідцю з плебейського, різночинного середовища – Базарову (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. різночинний — РІЗНОЧИ́ННИЙ, а, е. Стос. до різночинця. Те, що не під силу було зробити російським дворянським інтелігентам — погодити слово з ділом, — виявилось під силу вихідцю з плебейського, різночинного середовища — Базарову (Рад.  Словник української мови в 11 томах