річнячок

РІЧНЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до річня́к.

Глянув панотець на паніматку і каже, хитаючи головою: — Пару бичків купив би, річнячків! (Свидн., Люборацькі, 1955, 74).

Значення в інших словниках

1. річнячок — річнячо́к 1 іменник чоловічого роду, істота тварина в річному віці розм. річнячо́к 2 іменник чоловічого роду рослина в річному віці розм.  Орфографічний словник української мови
2. річнячок — -чка, ч., зах. Пестл. до річняк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. річнячок — РІЧНЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до річня́к. Глянув панотець на паніматку і каже, хитаючи головою: – Пару бичків купив би, річнячків! (А. Свидницький).  Словник української мови у 20 томах