річнячок

річнячо́к 1

іменник чоловічого роду, істота

тварина в річному віці

розм.

річнячо́к 2

іменник чоловічого роду

рослина в річному віці

розм.

Значення в інших словниках

1. річнячок — -чка, ч., зах. Пестл. до річняк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. річнячок — РІЧНЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до річня́к. Глянув панотець на паніматку і каже, хитаючи головою: – Пару бичків купив би, річнячків! (А. Свидницький).  Словник української мови у 20 томах
3. річнячок — РІЧНЯЧО́К, чка́, ч. Пестл. до річня́к. Глянув панотець на паніматку і каже, хитаючи головою: — Пару бичків купив би, річнячків! (Свидн., Люборацькі, 1955, 74).  Словник української мови в 11 томах