сажати
САЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Садити, садовити, саджати.
Не сон-трава на могилі Вночі процвітає, То дівчина заручена Калину сажає (Шевч., II, 1963, 11);
Велів [Еней] два човни знаряжати [споряджати], І сухарями запасати, І воїнів туди сажать (Котл., І, 1952, 200);
[Xведір:] Беріть їх та в тюрму сажайте (Мирний, V, 1955, 255);
Я б цілу ніч дивився залюбки, Як поплавом танок ведуть дівчата, Як гопака сажають парубки (Стар., Вибр., 1959, 92).
Словник української мови (СУМ-11)