сакля
СА́КЛЯ, і, ж. Житло горців Кавказу.
Чурек і сакля — все твоє; Воно не прошене, не дане, Ніхто й не возьме за своє, Не поведе тебе в кайданах (Шевч., І, 1963, 326);
Гуліашвілі пішов у саклю спочивати (Собко, Кавказ, 1946, 110);
*У порівн. Стояла на горбі розбита школа, Хати розкриті товпились навкруг, Мов саклі спопелілі (Перв., І, 1958, 381).
Словник української мови (СУМ-11)