сальва
СА́ЛЬВА, и, ж., заст. Залп; салют (у 1 знач.).
Серед криків.., серед сальв рушничних, звуків якоїсь музики показалася княжа коляска! (Хотк., І, 1966, 111);
Повітря струсили випали гармат, і, коли на часинку завмирали сальви, щоб невдовзі вибухнути знову, урочисто били дзвони (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 8);
Сальви на його честь, почет і схиляння, урочисті пишні зустрічі — все приймалося Наполеоном як цілком заслужене (Кочура, Зол. грамота, 1960, 58).
Словник української мови (СУМ-11)