самовихваляння

САМОВИХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Вихваляння самого себе.

— Це ж був не звіт, а самовихваляння! (Донч., V, 1957, 495);

Ми не маємо наміру вдаватися до самовихваляння (Мист., 1, 1959, 10).

Значення в інших словниках

1. самовихваляння — самовихваля́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самовихваляння — -я, с. Дія за знач. самовихвалятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовихваляння — САМОВИХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Вихваляння самого себе. – Це ж був не звіт, а самовихваляння! (О. Донченко); Ми не маємо наміру вдаватися до самовихваляння (із журн.).  Словник української мови у 20 томах