1. Словник української мови в 11 томах

самовихваляння

САМОВИХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Вихваляння самого себе.

— Це ж був не звіт, а самовихваляння! (Донч., V, 1957, 495);

Ми не маємо наміру вдаватися до самовихваляння (Мист., 1, 1959, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовихваляння — самовихваля́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самовихваляння — -я, с. Дія за знач. самовихвалятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовихваляння — САМОВИХВАЛЯ́ННЯ, я, с. Вихваляння самого себе. – Це ж був не звіт, а самовихваляння! (О. Донченко); Ми не маємо наміру вдаватися до самовихваляння (із журн.). Словник української мови у 20 томах