1. Словник української мови в 11 томах

самовиховання

САМОВИХОВА́ННЯ, я, с. Виховання самого себе.

Підліток вступає в новий етап свого розвитку, який починає визначатися не лише вихованням, а й самовихованням (Рад. психол. наука.., 1958, 389);

Самовиховання, яке сприяє творчій самостійності думки, самоперевірці, звільненню від недоліків.., невіддільне від усвідомлення своєї особистої відповідальності за свої висновки та вчинки, за свою власну долю (Рад. літ-во, 4, 1967, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовиховання — самовихова́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самовиховання — -я, с. Систематична й свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних якостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовиховання — САМОВИХОВА́ННЯ, я, с. Виховання самого себе. Підліток вступає в новий етап свого розвитку, який починає визначатися не лише вихованням, а й самовихованням (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах