самовиховання
САМОВИХОВА́ННЯ, я, с.
Виховання самого себе.
Підліток вступає в новий етап свого розвитку, який починає визначатися не лише вихованням, а й самовихованням (з наук. літ.);
Самовиховання, яке сприяє творчій самостійності думки, самоперевірці, звільненню від недоліків.., невіддільне від усвідомлення своєї особистої відповідальності за свої висновки та вчинки, за свою власну долю (з наук. літ.);
Системний підхід до управління професійною адаптацією в поєднанні з цілеспрямованою професійною самоосвітою і самовихованням підвищує ефективність набуття психолого-педагогічних знань, розвитку професійно значущих якостей особистості (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовиховання — самовихова́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самовиховання — -я, с. Систематична й свідома діяльність людини, спрямована на вироблення в собі бажаних фізичних, розумових, моральних якостей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовиховання — САМОВИХОВА́ННЯ, я, с. Виховання самого себе. Підліток вступає в новий етап свого розвитку, який починає визначатися не лише вихованням, а й самовихованням (Рад. психол. наука.. Словник української мови в 11 томах