самовладця
САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст. Самодержець.
Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (Загреб., Диво, 1968, 683).
Словник української мови (СУМ-11)САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст. Самодержець.
Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (Загреб., Диво, 1968, 683).
Словник української мови (СУМ-11)