Словник української мови у 20 томах

самовладця

САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст.

Самодержець.

Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (П. Загребельний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. самовладця — самовла́дця іменник чоловічого роду, істота самодержець арх.  Орфографічний словник української мови
  2. самовладця — див. сваволя  Словник синонімів Вусика
  3. самовладця — -і, ч., заст. Самодержець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самовладця — МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн.  Словник синонімів української мови
  5. самовладця — САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст. Самодержець. Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (Загреб., Диво, 1968, 683).  Словник української мови в 11 томах