Значення в інших словниках
-
самовладця —
самовла́дця іменник чоловічого роду, істота самодержець арх.
Орфографічний словник української мови
-
самовладця —
-і, ч., заст. Самодержець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
самовладця —
САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст. Самодержець. Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (П. Загребельний).
Словник української мови у 20 томах
-
самовладця —
МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн.
Словник синонімів української мови
-
самовладця —
САМОВЛА́ДЦЯ, і, ч., заст. Самодержець. Ярослав став самовладцею всієї землі Руської (Загреб., Диво, 1968, 683).
Словник української мови в 11 томах