самогубство
САМОГУ́БСТВО, а, с. Позбавлення себе життя.
Під ранок в мені виріс план самогубства (Коцюб., II, 1955, 263);
У жінки з’явилася сивина. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Все частіше почала зринати думка про самогубство (Донч., III, 1956, 79);
// перен. Можлива власна загибель, ймовірне знищення самого себе, зумовлені ризикованою дією, відчайдушним вчинком і т. ін.
Софочка пише, що її жених подав до Академії наук божевільний план: добратися до землі Банета на шлюпках. Це ж самогубство (Стельмах, І, 1962, 287);
Якщо імперіалісти розв’яжуть нову війну, вони тим самим стануть на шлях самогубства (Матер. XXII з. КПРС, 1961, 9).
◊ Покінчи́ти життя́ самогу́бством див. покінчи́ти.
Словник української мови (СУМ-11)