самодостатньо

САМОДОСТА́ТНЬО. Присл. до самодоста́тній.

Чи не є причиною невдач багатьох авторів статей і рецензій те, що вони розглядають твір самодостатньо, не помічають, що він є лише струмком у загальному літературному потоці (Вітч., 4, 1963, 121).

Значення в інших словниках

1. самодостатньо — самодоста́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. самодостатньо — Присл. до самодостатній.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самодостатньо — САМОДОСТА́ТНЬО. Присл. до самодоста́тній. Чи не є причиною невдач багатьох авторів статей і рецензій те, що вони розглядають твір самодостатньо, не помічають, що він є лише струмком у загальному літературному потоці (із журн.).  Словник української мови у 20 томах