самомилування

САМОМИЛУВА́ННЯ, я, с. Милування самим собою, своїми достоїнствами, успіхами і т. ін.

В його «яканні» нема й крихти самомилування. В цьому «яканні» — самокритика молодої радянської людини (Смолич, VI, 1956, 207).

Значення в інших словниках

1. самомилування — самомилува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. самомилування — -я, с. Дія за знач. самомилуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самомилування — САМОМИЛУВА́ННЯ, я, с. Милування самим собою, своїми достоїнствами, успіхами і т. ін. В його “яканні” нема й крихти самомилування. В цьому “яканні” – самокритика молодої радянської людини (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах